Хто бачив цех №2 зараз і в різні періоди його існування, той впевнено скаже: нічого спільного. Але що толку порівнювати з давнішими часами, коли навіть за останніх десять років колектив розвернув завод ( і другий цех в тому числі) на 180 градусів!

   Якраз отут, в цеху №2, можна побачити європейську класику екструдерного виробництва залізобетоних конструкці. Ба більше: "Хмельницькзалізобетон" не зупинився в своєму розвитку, налагодив поруч принципово нове виробництво паль з важкого бетону і перемичок, аналогів тому виробництву в Європі немає. Отож цілком можливо, що прогресивні європейці запозичать таку технологію саме у своїх хмельницьких колег-бетонярів.

   У 1993 році оновлені корпуси цеху №2 розпочали функціонувати, стали виробляти ПК.90.15. В 1994 році завод придбав відповідні металоформи, і цех освоїв виробництво електроопор для ліній електричних мереж СВ.9,5.2; СВ.10,5.5. Цех №2 заводчани називали заводом у хаводі. І неспроста: це був надто потужний підрозділ.

   Начальником цеху №2 з 2011 року працює Павло Варнавович Сіньков. Саме за період його керівництва в цеху №2 проведено ряд позитивних змін, а також введено в дію лінію по виготовленню залізобетону "Вайлер".

   Нині в цеху працюють кращі з кращих: найбільш грамотні спеціалісти, найбільш дисципліновані й відповідальні.

   Зайве говорити, що чималенька територія цеху №2 теж впорядкована, всі дороги забетовані, а корпуси одягнуті в теплоізоляційні шуби та пофарбовані в приємний для очей колір, що скрізь встановлено нові вікна, що на окремому майданчику теж є чималі запаси дров на випадок якогось форс-мажору.

  Доля була і безжальною, і милостивою до цеху №2. Тепер можна з упевністю сказати: він став провідним у заводському виробництві. Віриться, що в подальшій історії цього багатостраждального підрозділу більше не буде трагічних сторінок.

Розташування на карті